Торгівля людьми є однією із сфер кримінального бізнесу, що розвивається найбільш стрімкими темпами. На  сьогодні масштаби цього виду злочинної діяльності у світі набули таких розмірів, що за своїми наслідками стоять на  третьому місці після нелегальної торгівлі зброєю та наркотиками.

   Україна є країною походження, транзиту та призначення у торгівлі чоловіками, жінками та дітьми. зростає також  проблема внутрішньої торгівлі людьми. Саме громадянки України зараз складають значну частину живого «товару»  на відкритих і таємних ринках Європи та Азії.

  Серед найголовніших порушень прав людини в сучасному світі актуальним є злочин, який має багато назв – «біле рабство», «торгівля людьми», «контрабанда людьми». За оцінками експертів щорічно 1-2 млн. людей стають «живим товаром». Наприкінці ХХ сторіччя з його проявами зіткнулась і Україна.

  Складна економічна ситуація в Україні, високий рівень безробіття, недосконалість законодавства та правова необізнаність громадян є основними умовами, що сприяють цьому явищу. Прагнучи кращої долі, люди їдуть за кордон шукати добру роботу. Спритні ділки щороку використовують сотні таких шукачів.

Нажаль одна з актуальних тем сьогодення є торгівля дітьми.

  Торгівля дітьми — це використання дитини з метою отримання прибутку. На жаль, така торгівля є частиною злочинного бізнесу, широко розповсюдженого у всьому світі. Його жертви можуть підлягати трудовій та сексуальній експлуатації. Фактично — це сучасна форма рабства, заснована на примусі й насильстві. Торговці дітьми є безсовісними й безжальними людьми. Вони завойовують довіру дитини, а потім обманюють її і здійснюють над нею насильство, отримуючи прибутки. Рушієм торгівлі дітьми є попит на дешеву, незахищену й нелегальну робочу силу.

  Залучення дітей до небезпечних видів бізнесу та важких (найгірших) видів праці

  Створено закони, що забороняють торгівлю дітьми й передбачають суворі покарання за цей злочин. Функціонують системи державного захисту жертв торгівлі дітьми. Зрештою, у цій ситуації також багато залежить від простих людей, їхньої поінформованості та бажання боротися проти торгівлі дітьми та їх використання в злочинних цілях.

  Безпритульність — це відсутність у дітей і підлітків місця проживання. Безпритульність виникає внаслідок воєн, революцій, голоду, стихійних лих, епідемій та інших потрясінь, що спричинюють осиротіння дітей. Зростанню безпритульності також сприяють економічні кризи, безробіття, конфліктні ситуації в сім’ях, пияцтво батьків. У сучасному світі до причин безпритульності додалися збільшення міст і міграція (пересування) населення.

   Більшість сучасних безпритульників мають батьків. Але ці батьки, як правило, є алкоголіками, наркоманами, ув’язненими злочинцями або безробітними. Діти тікають із сім’ї, аби уникнути побиття, знущань та голоду.

  Характерними ознаками безпритульності є:

  • повне припинення зв’язків із сім’єю, батьками, родичами;
  • проживання в місцях, що не призначені для життя людей;
  • здобування коштів для життя способами, які не визнаються в суспільстві (жебрацтво, крадіжка).

  Наслідки безпритульності для життя та здоров’я підлітка вельми негативні. Постійний страх перед навколишнім середовищем робить цих дітей агресивними, вони прагнуть знайти захист у групах або бандах, де їх доволі часто експлуатують, залучають до злочинного бізнесу.

  Торгівля дітьми є багатоликою проблемою. Глобальний світовий ринок втягує мільйони дітей і дає багатомільйонні доларові прибутки, створюючи ситуації цілковитого порушення прав дітей на щасливе дитинство, на достойне, продуктивне та корисне життя.

  Торгівля дітьми карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років (ст. 149, Кримінальний кодекс України).

  Служба у справах дітей спільно із районним центром соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді за наявності підозр про причетність батьків або їх законних представників до втягнення дитини у торгівлю людьми, разом із підрозділом кримінальної поліції оцінює рівень безпеки дитини та вживає необхідних заходів.

Служба у справах дітей