День Пам’яті і примирення – особливий день. Подвиг, здійснений нашими дідами і прадідами, настільки великий, що його масштабність із часом стає лише  яскравішою і помітнішою. Ці травневі дні викликають відчуття безмежної гордості за наш народ та водночас уособлюють героїзм і вічну скорботу за мільйонами нерозквітлих українських доль, нездійснених мрій і задумів. Ми у вічному боргу перед тими, хто в жорстокій битві отримав Славетну Перемогу,  хто у післявоєнні роки відбудовував зруйновану країну.

   Цікавими і захоплюючими виявилися заходи, проведені в Ситковецькій  громаді, які були присвячені Дню Пам’яті та примирення і 72 –й  річниці Перемоги у Другій світовій  війні. 5 травня на селищному стадіоні  зібралися команди юних футболістів Юрковецької,  Ометинецької,  Райгородської ,  Вищекропивянської, Ситковецької загальноосвітніх шкіл та Ситковецької  допоміжної школи –інтернат для участі у футбольному турнірі «Кубок Перемоги». Ці змагання вже стали традиційними, оскільки проводяться  ще з 2009 року. Перед початком турніру селищний голова Михайленко В.М.,  директор Ситковецької ЗОШ  І-ІІІ ст. Маринич О.І., директор Ситковецької допоміжної школи-інтернат Гуцаленко М.Д.  привітали усіх учасників з початком змагань та побажали всім перемоги  і зацікавили призами.

   Змагання проводились у двох вікових групах – серед учнів 2 – 6 класів та серед старшокласників і видалися досить напруженими. За  підсумками турніру серед молодших школярів І місце зайняла команда господарів, на другому – юні райгородські футболісти, а на третьому – юрківчани. Серед учнів 7 – 11 класів перемога також дісталась господарям, футболісти Ометинецької ЗОШ І – ІІІ ст. на другому місці, а третє посіли спортсмени Ситковецької допоміжної  школи-інтернат.

  По завершенні змагання  переможцям було вручено перехідні Кубки  від дирекції Ситковецької ЗОШ І – ІІІ ст., від селищного голови  всім учасникам турніру дісталися солодкі призи.

  День пам'яті і примирення – це особлива відповідальність, перед тими, хто не дожив до весни 45 –го,  хто сьогодні разом з нами  відзначає цей величний день, і хто ще буде відзначати і вшановувати його в майбутньому. Дуже приємно, що наше підростаюче покоління не стоїть осторонь, а пам’ятає і примножує славні традиції.

  Тож не дай нам Бог забути минулого, і пошли нам мирне майбутнє!                                      

  Педагог –організатор  Романовська Г.А.