Частина шоста статті 4 закону передбачає, що “встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії, приладів-розподілювачів теплової енергії у приміщеннях (місцях) загального користування будівлі не обов’язкове”. Тобто, закон не зобов’язує встановлювати такі вузли обліку, але й не забороняє.

Більше того, частина друга статті 10 закону прямо передбачає, що перед розподілом обсягів спожитої теплової енергії між споживачами теплова енергія, витрачена на опалення місць загального користування, віднімається від загального обсягу спожитої в будівлі теплової енергії.

Закон прямо не вказує, як повинен бути визначений обсяг спожитої на опалення місць загального користування теплової енергії. Тобто, можливі й приладовий і розрахунковий методи. Остаточно крапки над “і” в цьому питанні повинна розставити методика, яку має найближчим часом затвердити Мінрегіон.

Отже, закон не забороняє встановлювати лічильники на опалення місць загального користування. Там де така можливість існує, нею варто скористатися.