Африканська чума свиней (АЧС)— це заразне захворювання, деякі ознаки якого можуть розвиватися доволі швидко, але не завжди є специфічними для встановлення остаточного діагнозу.  Вірус АЧС складний і проявляє значну генетичну мінливість, заражає клітини імунної системи та ініціює вироблення величезної кількості специфічних антитіл, які, на жаль, не здатні до повної нейтралізації збудника. Це і є однією з основних причин чому виготовлення ефективної вакцини проти нього наразі неможливе. АЧС достатньо легко передається від хворої до здорової тварини, цьому сприяє надзвичайна стійкість вірусу в навколишньому середовищі.

Лише домашні та дикі свині можуть хворіти на АЧС. Усі інші тварини не сприйнятливі до збудника цієї хвороби. Вірус АЧС не передається людині і є безпечним для її здоров’я. На даний час виділено та описано 22 генотипи вірусу АЧС, однак більшість із них ніколи не виділялась за межами Африки. У 2012-2015 рр. в Україні було виявлено вірус АЧС генотипу ІІ, що за останні 8 років набув широкого розповсюдження, прокрокувавши з Кавказу, через Європейську частину Російської Федерації до Білорусі, України, країн Балтії та Польщі. Характерною особливістю захворювання від початку епізоотії була і залишається висока летальність. І тому власникам свиногосподарств та громадянам, які утримують свиней у підсобних господарствах слід чітко розуміти, що АЧС – це невиліковна хвороба, що призводить до загибелі свиней усіх порід і статево-вікових груп. Антибіотики, або попередня вакцинація проти інших хвороб,  наприклад, класичної чуми свиней, жодним чином не впливають на її фатальний перебіг.

Вірус АЧС надзвичайно стійкий до широкого діапазону температур і кислотно-лугової реакції середовища. У трупах свиней вірус зберігається до десяти тижнів, у м'ясі від хворих тварин - до 155 днів, в копченій ковбасі та шинці - до 5 місяців, більше 3 місяців - у гною, до 4-8 місяців в ґрунті. Залишається життєздатним за несприятливих умов зовнішнього середовища, таких як висихання та гниття. Охолодження, особливо заморожування – консервує, а прогрівання, впродовж години до температури понад 50° С – знезаражує збудника. В глибоко заморожених тушах свиней тривалість виживання віруса сягає 15 років.  Саме ці особливості вірусу й обумовлюють надзвичайну складність контролю його поширення. Субпродукти від інфікованих свиней перетворюються фактично на біологічну бомбу сповільненої дії, яка «вибухає» кожного разу, коли така заражена продукція контактує з іншими свинями. Інвентар, техніка, транспортні засоби, одяг, взуття, тощо, що перебували в контакті з хворими тваринами, продуктами їх життєдіяльності (гній, сеча, сперма) чи забою ( кров, м’ясо, сало, шкіра, кістки, внутрішні органи, тощо), а також трупи здатні сприяти швидкому розповсюдженню хвороби.

В умовах поточної епізоотії АЧС у Східній Європі (2007-2015), спричиненої вірусом генотипу ІІ, основним резервуаром захворювання є господарства населення та невеликі підсобні свиноферми, в яких широко практикується згодовування свиням харчових відходів. Має місце  проникнення АЧС в популяцію дикого кабана, звідки цей патоген може деколи знову потрапляти до свійських свиней і ініціювати нові спалахи. Також, за відсутності адекватних заходів контролю, уражені АЧС свиноферми можуть швидко перетворюватись на ключову ланку епізоотичного циклу вірусу АЧС, забезпечуючи його поширення з контамінованою продукцією на нові території. Найбільш небезпечним джерелом вірусу є кров хворих тварин, яка за звичайних, а  особливо за низьких температур, навіть у мізерних кількостях здатна зберігати величезну кількість вірусу АЧС впродовж дуже тривалого періоду часу. Тому примусовий забій та поширення термічно необробленого м’яса від уражених АЧС свиней є чи не найважливішим механізмом, який забезпечує безперервність епізоотичного циклу захворювання і його поширення на нові території.

 Другим за значимістю механізмом є забруднення секретами та екскретами хворих свиней навколишнього середовища, інвентарю та інших предметів (одягу, взуття робітників чи господаря), з якими згодом здатні вступити в контакт здорові тварини. Роль повітряно-краплинного  шляху передачі збудника незначна і можлива лише на короткі відстані. Механічне перенесення інфікованої крові в дозах достатніх для зараження впродовж 24-48 годин підтверджено лише для осінніх жигалок (мух), які влітку можуть сприяти локальному поширенню захворювання від господарства до господарства. Всі інші гематофаги (аргасові, гамазові чи іксодові кліщі, комарі, сліпні тощо), в умовах України, не відіграють жодної ролі в поширенні цього захворювання.

АЧС входить до переліку особливо небезпечних (карантинних) хвороб тварин та списку інфекційних  хвороб тварин затвердженого міжнародним епізоотичним бюро. Наразі, АЧС – чи не найнебезпечніша з усіх хвороб свиней, оскільки її занесення супроводжується:

  • високою смертністю серед ураженого поголів’я і значними економічними збитками, зумовленими відсутністю вакцини й необхідністю знищувати усе, навіть потенційно інфіковане стадо;
  • запровадженням спеціального режиму для свиногосподарств та обмежень у сфері торгівлі свинарською продукцією, що впливає на ціни та доступність свинини для споживачів;
  • комплексом витрат на проведення моніторингових та діагностичних досліджень, організацію профілактичних та ліквідаційних заходів, втратами внаслідок міжнародних торговельних обмежень, що запроваджуються для недопущення її розповсюдження.

В Україні заходи з профілактики та боротьби з АЧС регламентуються спеціальною інструкцією та відповідними планами дій на обласному та  районному  рівнях. Згідно чинного законодавства України власники свиней, що приховують відомості про випадки захворювання на АЧС можуть бути притягнуті до адміністративної і навіть кримінальної відповідальності в залежності від тяжкості злочину та його наслідків.

Як розпізнати африканську чуму свиней?

Інкубаційний період короткий (2–12 днів) і супроводжується лихоманкою (40–42 °С) впродовж 48-ми годин перед проявом клінічних ознак (на відміну від класичної чуми свиней) та відсутністю інших симптомів в цей період. Більшість хворих тварин, у цей час, виглядають абсолютно здоровими й не відмовляються від корму (і лише незначний відсоток - проявляє неспокій або ж, навпаки, постійно лежить). Клінічні ознаки проявляються, коли спадає температура: тварини проявляють ознаки слабкості (хитка хода, відмова від корму, ознаки спраги), збиваються в гурти, з’являються ознаки серцевої недостатності: синюшність (ціаноз) шкіри та значні крововиливи (геморагії на шкірі та у внутрішніх органах). Поросні свиноматки, як правило абортують, незалежно від терміну вагітності на 5–8 добу після зараження чи на 1-3 – лихоманки. На плодових оболонках і шкірі плодів, часто реєструють крововиливи. Загибель хворих тварин настає внаслідок серцевої недостатності (набряк легенів - внаслідок геморагічного діатезу) переважно на 7–10 добу з моменту прояву перших клінічних ознак хвороби. Смертність при АЧС складає – майже 100 %.

Тому, якщо Ваші свині проявляють слабкість, хода стає хиткою, настає параліч задніх кінцівок, відмічається закреп  або пронос,  іноді – з кров᾿ю,  хвіст розкручений,температура тіла підвищена, тварини переважно лежать, швидко втомлюються, відмічаються серозні чи гнійні виділення з носу та очей, слизові оболонки очей  запалені, дихання швидке та утруднене з кашлем, виникає сильна спрага, блювання – негайно звертайтеся до фахівця ветеринарної медицини!  

 Підтвердження, або виключення діагнозу на АЧС завжди потребує проведення лабораторних досліджень. Проби на АЧС має відібрати лише кваліфікований фахівець, з урахуванням усіх обставин інциденту. Лікування тварин або будь-які намагання самотужки вийти з цієї ситуації лише додатково її ускладнять та сприятимуть подальшому поширенню інфекції і можуть бути кваліфіковані як злочин з відповідними до його тяжкості процесуальними наслідками.

 

Дані із практики свідчать про те, що в абсолютній більшості випадків (97 %) первинні заноси АЧС на ферми відбувалися через заражену продукцію свинарства, яку згодовували свиням. Вторинні спалахи були найчастіше пов’язані з використанням зараженого транспорту, прямими контактами свиней з різних господарств чи візитами працівників із заражених ферм.

Абсолютно виключеними мають бути:

  1. Згодовування корму, який містить навіть у мізерних кількостях термічно необроблені субпродукти від диких, або домашніх свиней, незалежно від Вашої впевненості щодо їх безпечності. Виключено має бути навіть потенційну можливість потрапляння на ферму чи індивідуальне господарство такої продукції (як для власного споживання персоналом, так і годівлі інших видів тварин, таких як сторожові собаки).
  2. Згодовування корму (чи використання підстилки), які завозяться на ферму і можуть бути контаміновані секретами та екскретами хворих тварин (домашніх чи диких) безпосередньо з полів (кукурудза на корм, зелена маса, солома тощо), або з інших ферм, незалежно від того виявлялася там АЧС чи ні.
  3. Ввезення на ферму поголів’я яке походить з ферм, розташованих в регіонах, де мали місце спалахи АЧС, а з решти території країни без відповідної документації та профілактичного карантинування.
  4. Використання транспорту, інвентарю, відвідування ферми особами, які могли перебувати у контакті з хворими (загиблими) домашніми чи дикими свинями, або відвідували заражене господарство чи місця можливого перебування хворих (загиблих) диких кабанів (в лісі під час полювання, збирання грибів, ягід, горіхів тощо, або на полях зернових чи кукурудзи тощо).
  5. Під час годівлі чи прибирання від свиней обов’язково користуватися змінним одягом та взуттям.

 Сьогодні ситуацію в Україні щодо африканської чуми свиней слід розглядати як дуже серйозну, а подальше розповсюдження  захворювання на нові території – як майже неминуче. Протистояння АЧС в Україні може зайняти роки, якщо не десятиріччя, і однозначно потребуватиме радикального переосмислення ставлення власників свиногосподарств до питань біологічної безпеки.

Шановні власники свиноферм та громадяни, що утримують в своєму господарстві свиней!

Зважаючи на ситуацію відносно африканської чуми свиней, що склалася в Україні, а це 266 випадків починаючи з 2012 року, в тому числі 118 випадків в 2017 році проти 91 випадку в 2016 році, у 2015 році –зареєстровано 40 випадків, у 2014 році- 16, у 2012 році-1 випадок, ситуація у  Вінниькій області наступна: всього 9 випадків захворювання, з них 8 випадків було зареєстровано в 2017 році і 1 в 2016 році в таких районах: Тульчинський район – 1 випадок, Мурованокуриловецький район – 3 випадки, Іллінецький район – 2 випадки, Барський район – 2 випадки, Козятинський – 1 випадок. Останній випадок, що зареєстрований 11.10.2017 року у Вінницькій області, це -  особисте приватне господарство громадянина Ходзінського В.В., с. Посухів, Мурованокуриловецького району.

 Нанесенені збитки в Україні складають 1 мільярд гривень. Існує велика загроза поширення збудника африканської чуми свиней на територію нашого району.

Щоб запобігти занесенню та поширенню збудника, наполегливо прошу негайно повідомляти про кожен випадок захворювання чи загибелі свиней, свідком якого Ви стали, до спеціаліста державної ветеринарної медицини.

До  вирощування, купівлі чи продажу свиней зараз слід відноситися розважливо, відповідально та серйозно виконувати усі правила догляду та годівлі свиней.

Адже підійшовши  тверезо до ситуації, що склалася, виконуючи усі нескладні правила утримання свиней, мудрий господар зможе не лише про прибуток у власній господі подбати, а й свинарство, як галузь,  не дозволить наразити на небезпеку.

Тож будьте дбайливими господарями!

Немирівське районне управління головного управління Держпродспоживслужби у Віннницькій області