Сказ - гостра інфекційна хвороба, яка уражає центральну нервову систему і завершується летально. Передається від хворих тварин шляхом укусу або ослинення шкіри чи слизових оболонок, особливо за наявності на них мікротравм.

Вірус сказу може тривало зберігатися при низьких температурах, а також у трупах тварин. Під час кип’ятіння він знешкоджується за 2 хв. При температурі 60 °С гине протягом 10-15 хв.

Згубно діють на вірус пряме сонячне світло та ультрафіолетове опромінення, а також висихання чи повторне заморожування та розморожування субстратів, що містять вірус.

Дезинфікуючі засоби - хлорамін (2-3 %), лізол (1-2 %), карболова кислота (3-5 %), ацетон, хлороформ, етиловий спирт - швидко знищують вірус.

На сказ хворіють усі дикі та домашні тварини, а також гризуни, кажани та птахи. Найчастіше людина інфікується від котів, лисиць і собак. Збудник сказу міститься в слині хворої на сказ тварини і потрапляє до організму людини разом зі слиною при укусі або попаданні слини на шкіру та слизові оболонки рота, носа й очей. Вірус сказу, який потрапляє до організму тварини або людини, нервовими шляхами проникає в слинні залози і головний мозок. Поширюючись всіма його відділами, він порушує роботу нервових клітин, що призводить до незворотних змін у головному мозку.

Ознаки захворювання у тварин різні, але найперше – у хворої на сказ тварини кардинально змінюється поведінка. Дикі тварини, особливо лисиці, з’являються в населеному пункті відкрито, втративши страх і обережність, вдень нападають на зустрічних тварин або людей. Домашні тварини можуть боятися світла, води: вони ховаються по кутках, погано їдять, втікають із дому. Потім виникає посилене слиновиділення, з’являється агресія – тварина прагне вкусити всіх, хто потрапить в поле її зору: інших тварин, людину, навіть господаря. На жаль, лікування від сказу не існує, тварина гине за кілька днів після появи перших симптомів.

У людини інкубаційний період може тривати від 30 днів до року та має три стадії захворювання: стадію загальних проявів, порушення і стадію паралічів. У хворого протягом усього циклу хвороби можуть проявлятися розлади психіки.

На першій загальній стадії хворий скаржиться на свербіж і ниючий біль у місці укусу, що нанесла  заражена на сказ тварина. У пацієнта підвищується температура, болить голова і спостерігається слабкість в усьому організмі.

Стадія порушення характеризується блювотними позивами, нудотою і таким проявом, при якому хворий не може контролювати свої м’язи й кінцівки, якщо з’являється подразник (яскраве світло, шум, кашель, нахил тулуба тощо). Пацієнт починає задихатися, в нього прискорюється пульс, тіло здригається, в роті утворюється густа неприємна слина.

Стадія паралічів найкоротша, вона триває всього кілька днів. За цей час центральна нервова система хворого припиняє нормальне функціонування, уражаються життєво важливі органи та системи. Зокрема, найбільше страждає серце. Саме через серцеву недостатність на цій стадії помирає більшість пацієнтів.

Якщо дитину або дорослого вкусила чи подряпала будь-яка тварина, навіть зовні здорова, а тим більше безпритульна або дика, або якщо є підозра, що вона хвора на сказ, слід негайно:

  • інтенсивно протягом 10–15 хвилин промити рану водою з милом, аби змити слину тварини. Глибокі рани промивають струменем мильної води, наприклад, за допомогою шприца. Обробити краї рани антисептиком, але не потрібно припікати рану;
  • накласти на рану стерильну пов’язку;
  • у найкоротший термін необхідно звернутися до найближчого медичного закладу (поліклініки, лікарні, медичного пункту).

При житті діагноз на сказ ґрунтується на даних анамнезу (чи була тварина покусана, коли останній раз проводилось щеплення проти сказу), клінічних ознаках.

Лікарських засобів для лікування сказу не існує. Тварин  вакцинують, починаючи з 3-місячного віку, щорічно. Тварину, що вкусила людину і не має ознак сказу, ізолюють на 10 діб і тримають під спостереженням спеціаліста ветеринарної медицини.

Отож, аби уникнути цього небезпечного захворювання, потрібно бути обережними відносно тварин зі зміненою поведінкою, категорично забороняється брати незахищеними руками хворих, безпритульних та диких тварин, приносити їх у житлові приміщення, дозволяти дітям їх гладити. Тільки запобіжні дії та вчасно зроблені щеплення можуть вберегти людей від захворювання на сказ. 

Кішки та собаки можуть бути інфіковані при контакті з червоною лисицею, у якої при перевищенні її популяції (більше 0,5-0,7 голів на 1000 га угідь) в природному середовищі виникає та поширюється сказ. Тому так важливо підтримувати популяцію червоної лисиці у межах норми – це основний чинник попередження виникнення сказу серед диких тварин. Також важливими   факторами у профілактиці сказу є щеплення усіх м’ясоїдних (собак та кішок) проти сказу, систематичне проведення дератизації на полях, а також  не слід виганяти  з дому своїх чотирилапих  друзів тим самим перетворюючи їх із домашніх улюбленців на безпритульних тварин, адже ми несемо відповідальність за всіх, кого приручили, тому не варто нехтувати цими основними правилами профілактики сказу.

Акцентую увагу на те, що нехтування  та байдужість до проведення щеплень тварин проти сказу може призвести до захворювання та загибелі Ваших чотирилапих друзів та стати загрозою для здоров’я Вашої сім’ї.

За наявності невластивої поведінки, ознак захворювання домашніх тварин, або виявленні їх трупів негайно повідомляйте фахівця ветеринарної медицини.

Немирівське районне управління головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області