Насильство широко розповсюджено в нашому буденному житті. Воно стало настільки звичним, що ми часто і не вважаємо його насильством. Ми звикли бачити в засобах масової інформації, на телебаченні та в кінотеатрах, на банерах, в мережі Інтернет, різного роду насильство. Стали відноситися до нього спокійно і не помічати, навіть дехто став вважати, що це норма.

Насилля в родині руйнує фундамент безпеки самої сім’ї, а також і суспільства.

Водночас, саме проблема насильства в сім’ї тісно пов’язана із такими явищами, як бездоглядність та безпритульність дітей, зростання кількості розлучень, формування насильницького менталітету нації, жебракування, втрати загальнолюдських цінностей любові та взаєморозуміння, а також виступає однією з передумов скоєння злочинів у суспільстві. За статистичними даними дві третини умисних вбивств зумовлені сімейно-побутовими мотивами. Щорічно (за даними центра «Ла Страда-Украина») тисяча жінок гине від рук чоловіків чи інших близьких. 44% батьків взагалі не знають інших методів виховання окрім побиття. До 40% усіх тяжких насильницьких злочинів вчиняються в сім’ях.

Аналіз статистичних даних правоохоронних органів з приводу вчинення насильницький дій у сім’ї, свідчить про те, що переважна більшість потерпілих – це (у 90% випадків) жінки і неповнолітні діти.

Кожна п’ята жінка, яка має досвід шлюбу, зазнавала насильства у шлюбі з боку чоловіка. При цьому лише кожна третя (32% жертв фізичного та/або сексуального насильства) зверталась по допомогу в 2014 році.

Це поширена проблема в усьому світі і серед усіх верств населення!

У 90% випадків від домашнього насильства страждають жінки та діти!

Під загрозою знаходяться здоров’я та життя потерпілих.

Домашнє насильство – це фізичне, психологічне, сексуальне та економічне приниження, залякування, утиски з метою постійного контролю однією людиною над іншою.

Фізичне насильство в сім’ї – умисне нанесення одним членом родини іншому тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі та гідності.

Психологічне насильство – це насильство, пов’язане з впливом одного члена родини на психіку іншого шляхом словесних образ чи погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю.

Економічне насильство в родині – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого їжі, одягу, житла та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного або психічного здоров’я. Економічне насильство розглядається, як:

  • вилучення або обмеження коштів,
  • контроль надходжень та фінансових витрат.

Мається на увазі не розподіл фінансів сім’ї за взаємною згодою, не взаємний контроль партнерів за перебігом коштів у сімейному житті, а контроль, часто жорсткий та принизливий, з боку однієї особи щодо інших членів родини – дружини, дітей, батьків похилого віку.

Сексуальне насильство в родині – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини, яка є членом родини, що порушує її психосексуальний розвиток.

До сексуального насильства можна віднести:

  • примус до сексуальних стосунків проти волі,
  • примус до хворобливих або садистських статевих зносин,
  • применшення значення почуттів партнера в сексуальному відношенні,
  • примус партнера (найчастіше жінки) до спостереження за статевими зносинами, що відбуваються між іншими людьми,
  • застосування погрози насильства для примусу партнера (найчастіше жінки) до згоди на сексуальний зв’язок,
  • примус жінки одягатися всупереч її волі згідно з бажанням партнера.

 

Міфи про домашнє насильство

Міф 1.   Домашнє насильство існує лише у «неблагополучних сім’ях».

Реальність: домашнє насильство не має ні соціальних, ні національних меж. Воно може трапитися будь з ким. Основою домашнього насильства дуже часто є бажання контролю одного члена сім’ї над іншим.

Міф 2.   Чоловіки, які агресивно виявляють ревнощі щодо своїх жінок (обмежують свободу, коло спілкування, встановлюють суворі правила в сім’ї), таким чином демонструють свою любов до них.

Реальність: ревнощі, у першу чергу, є проявом невпевненості партнера у собі або ж виявом почуття власництва («жінка – моя, і я маю право контролювати її»). Дехто може вважати, що сварки, конфлікти та ревнощі бувають у більшості стосунків і є нормою взаємин. Це не так Варто пам’ятати, що обмеження волі, тотальний контроль, агресія – це прояви насильства.

Міф 3.   У шлюбі не буває сексуального насильства

Реальність: статеві контакти мають відбуватися за згодою обох партнерів, бути прийнятними та бажаними для обох. Якщо статевий контакт відбувається з примусу, в небажаній формі, партнер залякує жінку, принижує ображає – це сексуальне насильство. Це злочин, якому немає місця у стосунках між людьми (і не важливо, одружені вони чи ні). Також сексуальне насильство включає втягнення в порно-індустрію, секс-бізнес тощо.

Міф 4.   Жінка сама провокує насильство.

Реальність: багато жінок, які зазнали насильства, вважають себе винними у тому, що сталося. Кривдники також можуть перекладати свою провину на жінку або на обставини, виправдовуючись: «Вона мене спровокувала…». Через такі переконання багато жінок роками не звертаються по допомогу, що погіршує ситуацію, та може призвести до важких психологічних наслідків. Насильство однієї людини щодо іншої – це протиправні дії, яким немає виправдання. Людину, яка вчиняє насильство, не треба жаліти або виправдовувати («він не міг інакше»), адже будь-яку ситуацію можна вирішити без насильства.

Міф 5.   Треба почекати і все зміниться – буде добре, як колись.

Реальність: багато жінок вірять, що насильство в їх сім’ї – це прикрий випадок, що чоловік зміниться – просто має пройти час…Потрібно дати йому «ще один шанс». Тим більше, що кривдник може вибачатися, дарувати подарунки та вкотре запевняти у тому, що «це» більше не повториться. Але, на жаль, насильство відбувається знову і знову. Природа насильства циклічна. Це означає, що з часом ситуація лише погіршиться. Отже, без звернення жінки та її партнера за кваліфікованою допомогою розірвати цикл насильства дуже складно.

Міф 6.   Дітям потрібен батько, навіть якщо він агресивний. «Залишаюся тільки заради дітей».

Реальність: діти, які зазнають або бачать насильство в сім’ї, страждають набагато більше за тих, хто зростає з одним із люблячих батьків у гармонійних стосунках та родинному спокої. Діти, які є свідками насильства між батьками чи близькими родичами, навіть якщо фізично уникають його, страждають душевно. Це негативно впливає на їхній емоційний стан, стосунки з однолітками, навчання. Є великий ризик, що вони повторять приклад батьків у дорослому житті.

 

Звільнення від міфів –

перший крок до покращення стосунків із партнером.

 

Як поводитися у ситуації домашнього насильства, щоб мінімізувати негативні наслідки:

  • У жодному випадку не з’ясовувати стосунки з кривдником, який перебуває у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.
  • У жодному випадку не відповідати на агресію агресією.
  • Не починати кричати чи плакати, говорити із кривдником чітко. Спробувати заспокоїтися та дати час заспокоїтися кривднику (вийти в іншу кімнату, на вулицю тощо).
  • Лише тоді, коли партнер заспокоївся та готовий адекватно спілкуватися, обговорити ситуацію. У розмові використовувати «Я-висловлювання» (говорити про свої почуття та відчуття у цій ситуації, не звинувачувати та не докоряти, пропонувати вихід із ситуації: «Я почуваюся збентежено, коли ти поводишся таким чином…; Давай ми спробуємо у таких ситуаціях діяти ось так…»).

Жінка має усвідомлювати, що під загрозою знаходиться її здоров’я та життя.

Але є організації та спеціалісти, які готові Вам допомогти!

 

Куди звертатися по допомогу?

  1. Правоохоронні органи (поліція). Ви можете викликати поліцію за телефоном 102 або звернутися особисто до райвідділу та написати заяву. Окрім забезпечення Вашого захисту, правоохоронні органи можуть направити особу, яка вчиняє насильство, на проходження спеціальної програми, що допоможе змінити стосунки у сім’ї на краще.
  2. Медичні установи. Якщо Ви зазнали фізичного чи сексуального насильства, Ви маєте одразу ж звернутися до медичної установи за місцем проживання та зафіксувати фізичні ушкодження. Це у подальшому допоможе Вам притягти кривдника до відповідальності, якщо Ви звернетеся до правоохоронних органів.
  3. Управління у справах сім’ї, молоді та спорту. Тут приймуть заяву про здійснення у Вашій сім’ї насильства та залучать відповідні органи та служби, у тому числі, за потреби, правоохоронні органи, для надання допомоги Вашій родині.
  4. Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. У центрі соціальних служб Ви можете отримати необхідні юридичні, психологічні, соціальні послуги і консультації. Вам можуть допомогти налагодити стосунки з партнером, навчитися спілкуватися без насильства. Якщо через ситуацію насильства Вам немає де жити, Вам можуть допомогти вирішити питання з тимчасовим житлом.
  5. Служба у справах дітей. Якщо у Вашій сім’ї є діти, вони так само страждають від насильства або є його свідками. Служба втрутиться у ситуацію та захистить права дитини.
  6. Кризові центри. У таких центрах кваліфіковані юристи та психологи надають юридичну, психологічну та інші види допомоги як потерпілим від насильства, так і особам, котрі вчинили насильство (наприклад, у таких центрах можна пройти спеціальні корекційні програми, які допомагають контролювати агресивну поведінку; по допомогу можна звернутися самостійно або за направленням міліції).
  7. Громадські та релігійні організації. У кожному регіоні є громадські та релігійні організації, які надають юридичні та психологічні консультації особам, які зазнають домашнього насильства.

 

Можна зателефонувати:

 

безкоштовно на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства

за номером:      0-800-500-335          або 386                        (з мобільного)

 

                 0-432- 60-20-20                                             (по Вінницькій області)

                 0-800-750-475

для отримання:

  • консультації юриста, психолога,
  • інформації щодо закладів, до яких можна звернутися за місцем проживання по допомогу.

 

Підготовлено Немирівською ЦРЛ за матеріалами Вінницького обласного Центру здоров’я