Заразний вузликовий (нодулярний) дерматит великої рогатої худоби  — вірусна хвороба великої рогатої худоби, що характеризується пропасницею, набряками підшкірної клітковини, внутрішніх органів та кінцівок, утворенням типових, схильних до некротичного розпаду вузликів (горбиків) у шкірі та слизових оболонках травного каналу й дихальних шляхів, ураженням очей та генералізованим лімфаденітом. Хворіє велика рогата худоба, вівці, кози та жуйні дикі тварини.

Останнім часом хвороба набуває поширення в європейських країнах. Характеризується значними економічними збитками, зумовленими відсутністю лікування, запровадженням спеціального режиму для господарств, витратами на проведення моніторингових та діагностичних досліджень, організацію профілактичних та ліквідаційних заходів в разі загрози чи виникнення, а також торговельними обмеженнями, що запроваджуються для недопущення її розповсюдження.  Хвороба віднесена до особливо небезпечних хвороб великої рогатої худоби, включена до списку міжнародного епізоотичного бюро.

Специфічні методи лікування не розроблені. Захворювання на нодулярних дерматит ВРХ, яке раніше було характерне для країн Африки, набуло широкого поширення в Європі. При цьому, враховуючи значне поголів’я ВРХ та відсутність вакцини в Україні, а також зважаючи на джерела збудника хвороби, шляхи його розповсюдження та поширеність у світі, існує ризик занесення вірусу нодулярного дерматиту на територію України.
Для уникнення поширення в Україні зазначеного вірусу запроваджено заборону ввозу до нашої держави худоби та продукції з неї з неблагополучних країн, де зафіксовані випадки захворювання: Албанії, Вірменії, Болгарії, Бурунді, Македонії, Греції, Іраку, Казахстану, Кувейту, Чорногорії, Мозамбіку, Намібії, Російської Федерації, Саудівської Аравії, Сербії, Туреччини.  Однією із стратегій профілактики цього захворювання є вакцинація сприятливого поголів’я ВРХ.

Інкубаційний період при нодулярному дерматиті коливається в період від 3 днів до місяця, в середньому – 7 днів. Загалом, це залежить й від сприйнятливості тварини до вірусу, типу і вірулентності збудника та шляхів його проникнення в організм. Початковий період короткий, нерідко протікає непомітно, особливо при виявленні перших випадків захворювання в господарстві. Перебіг хвороби буває гострим та підгострим.

При гострому перебігу хвороба характеризується лихоманкою протягом 4-14 днів (температура тіла піднімається до 40⁰С), зниженням апетиту, сльозотечею, виділеннями з носу (слизові або гнійні), появою внутрішкірних вузликових утворень на шкірі. Тварини відмовляються від корму, швидко худнуть. Лімфовузли збільшуються, легко пальпуються на стегнах та перед лопаткою. Поверхневі лімфовузли інколи мають вигляд припухлостей. Вузлики мають круглу форму, добре виражені, мають розмір від 0,2 до 5 см. і висотою до 0,5 см. Число вузликів може коливатись від декількох штук до багатьох сотен в залежності від тяжкості перебігу хвороби. Вони можуть бути розташовані по всьому тілу, але особливо на стегнах, кінцівках, навколо очей, на морді, вимені. Рідше вузлики можуть утворюватись під шкірою і виявляються при пальпації. По краях вузликів епідерміс відділяється, а в центрі тканина некротизується і утворюється характерна впадина, з валиком з грануляційної тканини розміром 1-3 мм навколо неї.
Через 1-3 тижні після появи вузлика грануляційну тканину можна видалити у вигляді пробки (секвестр) або вона підсихаючи відпадає сама.

При важкому перебігу хвороби вузлики можуть з’являтись на слизовій оболонці носа та крайній плоті. З ротової порожнини виділяється густа тягуча слина, з носа – гнійний слиз з неприємним запахом. Водянисті виділення з очей змінюються слизовими, при підсиханні утворюються кірки. На повіках з’являються ерозії та язви. Інколи відмічається кон’юнктивіт, роговиця мутнішає, що може призвести до часткової або повної сліпоти. Язви в дихальних шляхах викликають сильний набряк через який тварина може загинути.

Несеквестровані вузлики інколи твердішають і можуть зберігатись протягом року. У подальшому вони розсмоктуються, але частіше некротизуються, підсихають, формують сухі частинки шкіри під якими з’являється грануляційна тканина.

Заживлення таких ран часто ускладнюється вторинною інфекцією і як наслідок появою набряків. У лактуючих корів вражається вим’я: воно збільшується, на ньому видно вузлики, молоко стає густим з рожевим відтінком, зціжується краплями, при нагріванні перетворюється на гель.
При підгострому перебігу виражених ознак вражень шкіряних покривів не видно. Хвороба проявляється короткочасною лихоманкою (2-5 днів), відсутністю апетиту. В уражених стадах виявляють до 50% тварин, що перехворіли безсимптомно.

Нодулярний дерматит частіше реєструється серед виснажених, лактуючих корів та молодняка ВРХ. Тонкошкірі породи корів молочних порід з високою жирністю хворіють у більш важкій формі. У хворих вагітних корів реєструються аборти, а у биків-плідників – тимчасова імпотенція та безпліддя.
Хвороба триває близько 4 тижнів, при ускладненнях – більше. З ускладнень найчастіше відмічають трахеїти, пневмонії, що супроводжуються затрудненим диханням, ураженням статевих органів, суглобів, легень та інших органів. Переносниками інфекції є комахи.

Специфічних засобів лікування нодулярного дерматиту немає. Проводять симптоматичне лікування, поліпшують умови утримання тварин, забезпечують повноцінну годівлю їх вітамінізованими кормами. Для профілактики  бактеріальних інфекцій використовують антибіотики та сульфаніламідні препарати.

Після перенесення хвороби виробляється імунітет на 1 рік.
Профілактика та заходи боротьби : насамперед проводять захист худоби від нападу кровосисних комах та профілактичне щеплення сприйнятливих тварин.

Немирівське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області