Нещодавно у актовому залі музичної школи був, що називається, повний аншлаг. І це не дивно. На хорове свято «Пам’ятаєм наших земляків» , присвячене 140 річниці від дня народження Леонтовича з’їхалися до школи гості з Тиврова, Шаргорода, Вінниці.

Ідею проведення цього заходу колектив виношував ще з весни. Наприкінці літніх канікул були вручені запрошення дитячим хорам музичних шкіл тих міст області, де працював чи вчився видатний композитор.

І ось, 30 листопада о 13 годині малий склад народної аматорської капели імені К.Семенова Немирівського РБК розпочав свято виконанням обробок відомого земляка…

Леонтович прожив коротке життя, 44 роки, та за цей час встиг усвідомити своє призначення на цьому світі і віддати улюбленій справі всього себе без остатку. І саме той факт, що його рідне Поділля співає його твори, було б для Миколи Дмитровича найкращою дякою, яка тільки може бути Учителю від учнів.

Леонтович відчував, як йому бракувало освіти. І, не зважаючи на  бідність, яка часто була присутня у його домі, їздив по науку до Києва, Петербурга. Більше того, за свої власні кошти видавав збірки своїх обробок. І домігся того, що зумів перетворити пісні, які співали наші бабусі та прабабусі, у неперевершеної краси барвистий вінок. І в цьому вінку є все: радість та сум, свято та драма, жарт і трагедія життя. У цьому вінку – вся наша історія. Не про пам’ятники та славу мріяв Леонтович, а про те, щоб ось цю історію берегли і передавали з покоління в покоління…

На святі зібрались справжні шанувальники української пісні. Ми любимо свою народну пісню набагато більше, аніж про це говоримо та думаємо. А Леонтович з кожної простенької мелодії творив хорову мініатюру. Часто, що більше він відточував свою майстерність у жанрі обробок, ці мініатюри ставали шедеврами. Ці шедеври звучали у виконанні юних хористів з Шаргорода (керівник хору – Цибульська Олена Іванівна, концертмейстер – Петрикова Тамара Леонідівна), Тиврова (керівник хору – Коломієць Юлія Іванівна, концертмейстер – Дуброва Тетяна Анатоліївна), Немирова (керівник хору – Євтушенко Олена Анатоліївна, концертмейстер – Петрушенко Людмила Єрмолаївна). З задоволенням слухачі сприйняли виступ народного аматорського ансамблю української пісні «Веселка» Вінницького обласного гуманітарно-педагогічного коледжу (керівник – заслужений працівник культури і мистецтв України Ковальчук Володимир Володимирович)…

У Шаргородській бурсі Леонтович навчався протягом 4 років. У селі Шершні Тиврівського району Миколине дитинство тривало до 10 років, там пройшли і перші роки навчання. До Тиврова Леонтович повертався ще у 23 роки і працював вчителем церковного співу і чистописання Тиврівського духовного училища. Саме там і тоді він зустрів свою майбутню дружину, Клавдію. За Немирівським парком розкинулося село Монастирок. У його присілку, Селевінцях, народився Микола Дмитрович. Пізніше він рік навчався у підготовчому класі Немирівської гімназії. Саме у приміщенні цієї гімназії у 1931 році було відкрито педагогічний технікум, який у 1945 році набуває статусу педучилища. Але розширяти матеріальну базу та збільшувати прийом до училища в Немирові не було можливості. Тому у 1979 році Немирівське педучилище було переведене на базу Вінницької школи-інтернат і перейменоване у Вінницьке педучилище. Приблизно так виглядає наш  родинний зв'язок з цим навчальним закладом...

Кожен колектив, який підіймався на сцену, після виконання своєї програми отримував Подяку, виготовлену у вигляді картини, де присутні портрет видатного земляка, маленькі щедрівники і та знаменита ластівка, яка прилітає щовесни…

Постріл, який пролунав в ніч на 23 січня 1921 року, обірвав земне життя Леонтовича. Ті, хто планував це вбивство, розраховували на те, що, задувши свічку життя, зруйнують зведені людиною храми…

Та обробки Леонтовича звучать по всьому світі. Їх співають і маленькі діти, і сивочолі виконавці. І в останній день осені нас всіх таких різних, з різних куточків регіону зібрала саме його річниця від дня народження.

Немирівська ДМШ