Сказ – це гостре інфекційне захворювання теплокровних тварин і людей, яке проходить з ураженням центральної нервової системи і неминуче закінчується смертю.

Збудник хвороби – нейротропний вірус, який довго зберігається в холодну пору року в неприбраних трупах тварин, що загинули від сказу. Джерелом інфекції є хворі тварини, головним чином собаки і кішки.

Резервуаром збереження вірусу у природі є дикі тварини, особливо вовки та лисиці. Крім диких тварин, собак і котів сказ можуть передавати і такі домашні тварини, як коні, велика рогата худоба, домашні птахи, а також щурі та миші. Свійські тварини та люди заражаються на сказ від диких м’ясоїдних тварин: лисиць, борсуків, єнотів, куниць, тхорів, вовків. Небезпечні також і укуси кажанів.

Інфекція потрапляє до організму людини зі слиною хворої тварини при укусі або під час поранення при обробці убитої тварини. Зараження також можливе, коли слина хворої людини або тварини потрапить на слизові оболонки очей, рота, носа та на шкіру з мікротравмами, а також при контакті з будь-яким предметом чи одягом забрудненим слиною хворої тварини. Найбільшу небезпеку викликають бездомні собаки та коти, а серед диких тварин лисиці та вовки, які під час захворювання не бояться людину, з’являються в населених пунктах, втрачають обережність.

В початковій стадії (1-2 доби) у тварин змінюється поведінка, з’являється тривога, занепокоєність, лякливість. З часом з’являється збудження, агресія, бажання кусати все, що трапляється на шляху, ковтати неїстівні предмети. Їжа, яку тварина ковтає, немовби застрягає в горлі, складається враження, що вона вдавилася. Відчуваючи велику спрагу, тварина не може ковтати воду. Через 4-5 діб з’являються паралічі, квола хода, з рота тече слина, звисають вуха та хвіст, голос стає хрипким або беззвучним. Тварина вмирає не пізніше 7 доби від початку.

Щоб не заразитися сказом слід:

Утримуватись від контактів з дикими та безпритульними тваринами;

Виконувати правила утримання домашніх тварин та норм поводження з ними;

Доставляти фахівцям ветеринарної медицини хворих тварин, або їх трупи в разі, якщо тварина загинула;

Не вбивати здорових на вигляд тварин, які нанесли укуси та інші пошкодження, а терміново викликати ветеринарного лікаря, тварину обов’язково ізолювати і спостерігати за нею впродовж 10 діб;

Не знімати шкуру з трупів диких тварин при їх знаходженні;

В разі укусу домашньою твариною, слід з’ясувати ім’я господаря та адресу .Це допоможе Вам уникнути щеплень проти сказу, так як за твариною можна встановити ветеринарний нагляд.

Укушені рани, подряпини, місця ослинення, потрібно негайно ретельно промити під проточною водою з господарським милом, обробити краї пошкоджень йодом, накласти асептичну пов’язку. Не слід зупиняти кровотечу(виняток лише при пошкодженні магістральних судин). В цей же день слід звернутися до травматологічного пункту, який працює цілодобово;

В разі пошкодження одягу, у якому була одягнута людина під час укусу, потрібно його обробити гарячою праскою і лише після цього одяг можна ремонтувати;

Щорічно доставляти на щеплення проти сказу домашніх та сторожових собак.

У хворої на сказ людини спершу виникає депресія, неспокійний сон з тривожними і тяжкими сновидіннями. Через 1-2 дні з’являється лихоманка, утруднення при диханні і ковтанні. При спробах споживання рідини виникають болючі судоми. Хворий збуджений, виникають галюцинації, марення. Потім розвиваються паралічі і настає смерть. Летальність при сказі становить 100%. Профілактика сказу проводиться за двома напрямками: боротьба зі сказом серед тварин і проведення курсу щеплень всім постраждалим від укусів.