Скарлатина – одна з клінічних форм стрептококової інфекції (збудник скарлатини β-гемолітичний стрептокок групи А). Це гостра інфекційна хвороба переважно дитячого віку,яка характеризується проявами загальної інтоксикації,підвищення температури тіла, ангіною, регіонарними лімфаденітом, дрібно крапковою висипкою  та наступним пластинчастим лущенням.

 Джерелом інфекції є хворий на скарлатину, контагіозний у момент захворювання і до 22-го дня від початку хвороби, а також хворий на іншу стрептококову хворобу.

 Основний шлях передачі скарлатини - повітряно-крапельний. Певну роль у поширенні скарлатини відіграє передача інфекції контактним шляхом через третю особу та через предмети, яких торкався хворий.

 Інкубаційний період у хворих на скарлатину триває 2-7 днів, інколи збільшується до 12 днів. Початок хвороби гострий. Температура тіла підвищується до 38-39°C та вище, з'являється біль у горлі під час ковтання, біль голови, нездужання. Вже протягом 1-2-го дня з'являються висипка. Скарлатинова висипка дрібно крапкова, яскраво-рожева або червона на гіперемійованому тілі шкіри.

 Чітко виділяється блідий носо-губний трикутник – типова ознака скарлатини. Спостерігають яскраву гіперемію слизової оболонки передніх піднебінних дуг,м'якого піднебіння ,язик  палає.

 Виходячи з того, що навіть у хворих із легкими формами скарлатини можуть виникати ускладнення, треба проводити антибактеріальну терапію.

 Хворого на скарлатину ізолюють вдома або госпіталізують за наявності показань. Встановлюється карантин для контактних та медичний нагляд над ними. Специфічної профілактики ще не розроблено.

 

Відокремлений структурний підрозділ «Немирівський міжрайонний відділ  лабораторних досліджень» ДУ «ВОЛЦ  МОЗ України»