Цього року для підгодівлі диких тварин працівники  лісового господарства Вінниччини заготовили чималі запаси: більш як 200 тонн сіна, понад 100 тис. шт. гіллячкового корму, приблизно 200 тонн кукурудзи в качанах, 150 тонн зерна ячменю, вівса та зерновідходів, коренеплодів – майже 140 тонн, а для мешканців вольєрів – додатково гарбузи, жолуді, люцерну та силос.

Мисливське господарство, яке є обов’язковою та невід’ємною складовою лісового господарства, у першу чергу має на меті збереження місцевої фауни, біологічного різноманіття та збільшення видової чисельності. З метою відновлення поголів’я та підвищення біологічної стійкості окремих видів фауни лісівники Вінниччини постійно проводять низку біотехнічних заходів, серед яких – підгодівля диких тварин узимку.«Піклування про мисливську фауну напряму впливає на збільшення популяції лісових мешканців. А достатня кількість кормової бази ще й покращує умови мешкання видів, стримує їх від міграції, тому підгодівля дичини у зимовий період – обов’язкова у всіх мисливських угіддях наших держпідприємств, - розповідає завідувач сектору мисливського господарства Вінницького ОУЛМГ Василь Мельник. - Підгодівля диких тварин розпочинається у зимовий період - як правило, тоді, коли випадає перший сніг, і триває 100-112 днів. Лісівники підгодовують дичину, викладаючи заготовлені корми в годівниці та на підгодівельні майданчики. Така допомога дозволить звірині успішно перезимувати, адже зима - найважча пора року для диких мисливських тварин. Різко погіршуються умови добування корму, у морозні зими це призводить до підвищення смертності або надмірного виснаження диких тварин».

Улітку та восени лісівники Вінниччини активно готують кормову базу для підгодівлі диких тварин. Це в основному сіно, гіллячковий корм (висушені пучки листяних порід, а також малини і кропиви), зернові снопики, коренеплоди (буряк, морква), зерно пшениці, ячменю, вівса, кукурудзи.

Частину «смаколиків» лісівники заготовляють власними силами, а частину – купують, приміром, сіль для солонців.

Хмільницькі лісівники добре дбають про червонокнижних тварин, тому на Вінниччині найбільша в Україні популяція зубрів – майже сотня голів.

Обов’язково закуповують сіль – кожен лісгосп приблизно по одній тонні. Адже рослиноїдні тварини, особливо копитні, відчувають нестачу солі не тільки взимку, але й літом, тож солонці поповнюються регулярно. А досвідчені єгері та мисливствознавці розповідають, що часто взимку тварини у годівницях корми не повністю з’їдають, а сіль користується завжди попитом.Лісівники також створюють кормові ремізи – поля, які засівають багаторічними травами чи кукурудзою, ячменем, топінамбуром і залишають незібраний урожай для того, щоб звірина могла самостійно добувати корм, не пошкоджувала молоді лісові культури.Особливо уважно стежать впродовж усього року за меню мешканців вольєрів. Приміром, у ДП «Тульчинське ЛМГ» заготовили для підгодівлі диких тварин узимку 9 тонн сіна, 20 тонн зернових відходів, 60 тонн кукурудзи в качанах, 7700 шт. зернових снопиків, 14,5 тис. шт. гіллячкового корму, закупили 2 тонни солі, а також окремо для тварин вольєру для напіввільного утримання запаслись жолудями дуба (1,2 тонна), гарбузами (15 тонн), коренеплодами (морква 2 тонни, буряк – 9 тонн), зерном кукурудзи (21 тонна), зеленої маси заготовили 12 тонн, сінажу – 29 тонн.

Важливо не лише заготовити корми, а й облаштувати у лісництвах відповідні приміщення для зберігання такої кількості провізії. Також важливою справою є підготовка відповідно обладнаних спеціальних місць, де дичина харчуватиметься. «Лісові ідальні» - це годівниці та підгодівельні майданчики, які теж встановлюють, ремонтують та за потреби замінюють. Адже тварини звикають до конкретного місця і саме до нього приходять підкріпитися у морозну зиму.

Лісівники ж у люту пору року не лише розвозять комові смаколики а й прочищають дороги і для себе, і для дичини.

Джерело: офіційний сайт Вінницької облдержадміністрації