Вінниччина залишається лідером серед регіонів України за показником економічного зростання. За останні роки в регіоні реалізували 65 інвестиційних проєктів на загальну суму понад 26 млрд гривень, що дало можливість забезпечити новими робочими місцями 6 тисяч вінничан.

 

Торік обсяги інвестицій у економіку регіону зросли на 41%, але сьогодні є деяке сповільнення, за січень-вересень 2019 року підприємства та організації області освоїли 9193,5 млн грн капітальних інвестицій, що порівняно з минулим роком менше майже на 10%. Нині область посідає сімнадцяте місце в Україні за обсягом прямих іноземних інвестицій, а за темпом їх приросту — дев’яте. Щоб не збавляти темп і примножити те, що вдалося здобути, нинішній голова Вінницької ОДА Владислав СКАЛЬСЬКИЙ визначив одним із трьох ключових своїх пріоритетів — розвиток економічного потенціалу області. Він прийшов на держслужбу з рітейлу — очолював масштабні проєкти в різних країнах. З 2016 року працював одним із заступників міського голови Вінниці, координував інвестиційний напрям, а у вересні 2019-го був призначений на посаду голови Вінницької ОДА. Каже, що добре знає, як працює бізнес і чим має «пахнути повітря», щоб інвестору легко дихалося.

ПРІОРИТЕТ № 1: ЕКОНОМІКА ТА ІНВЕСТИЦІЇ

— Якщо говорити про головні акценти, які я виокремив у своїй роботі, то на першому місці — економіка, бо це головне джерело руху, розвитку, успіху кожної громади і регіону в цілому. Як людина з бізнесу, я добре розумію, що розвиток економіки не можливий без інвестицій. І знаю, як це працює, зсередини. Наприклад, у рітейлі спершу в країну приїздить група спеціалістів, які роблять певне feasibility study, так би мовити, вони «нюхають» повітря: вивчають ринок, основних дійових осіб на ринку, після цього вони роблять feasibility study, або попередню оцінку потенціалу інвестиційного проєкту. На основі цього звіту приїжджають операційники (яким я свого часу працював). Вони дивляться на рівень цін, на розвиток класичних та сучасних форматів торгівлі, визначають перспективи, частку майбутнього локального асортименту тощо. Але кожен інвестор паралельно з дослідженням ринку фіксує, чи є конфлікт між областю і містом, чи є компетентні люди, які можуть спілкуватися в місцевій владі, використовуючи нормальну термінологію, до якої звикли інвестори, чи володіють вони англійською мовою, принципами добросовісної економіки. І найголовнішим джерелом інформації для них є ті колеги-інвестори, які вже вирішили реалізувати інвестиційний проєкт на цій території, бо вони вже зробили свої капіталовкладення і знають про підводні рифи.

— Зокрема й непередбачувані, як, наприклад, у ситуації з австрійською компанією Head, яка будує завод у Вінниці. Інвестор був шокований українськими розцінками на підключення до електроенергії від монополіста «Вінницяобленерго». Навіть лунала така думка, що він може відмовитися від проєкту. Якщо володієте інформацією, який стан речей на сьогодні?

— Справа в тому, що в багатьох європейських країнах діє система повернення від 30 до 50% капітальних витрат на будівництво підприємства державою. В Україні таких переваг поки що немає і в цьому є нюанс. Щодо конкретної ситуації з Head, то меморандум про будівництво заводу був підписаний ще у травні 2018 року. У грудні 2018 року Національна комісія регулювання електроенергетики прийняла постанову, якою затвердила конкретну цифру за нестандартне приєднання і вартість приєднання кожного кіловата в залежності від категорії і напруги в точці приєднання. Я розумію, для чого це було зроблено, бо в такий спосіб Нацкомісія прибрала корупційну складову, адже раніше вартість приєднання коштувала від умовно нуля до безкінечності, — як домовишся. Та з іншого боку, цей факт свідчить, що у нас існує проблема з мережею, бо щоб додати нової потужності 10 МВт, потрібно провести інфраструктурних робіт на декілька десятків мільйонів гривень

Цей підхід справедливий, але якщо ми, як держава, хочемо зростати по 7 — 8% в рік, то нам необхідно знайти таку привабливу формулу і правила гри, хоча б для тих, хто приносить десятки мільйонів євро інвестицій, хто створює нові робочі місця. Для них має бути створена додаткова угода, у рамках якої вони не будуть платити за те, що вставляють вилку у розетку... Тому зараз ми активно дискутуємо з Міненергетики і Кабміном щодо Head, напрацьовуємо механізм, щоб ситуацію врегулювати з фокусом на подібні інвестиції. І хоча на меморандумі стоїть не мій підпис, для мене, як голови ОДА, це питання є одним з першочергових.

— Подібних ризиків у області багато?

— Вистачає. Якщо говорити в принципі про інвестиційний процес, то є відчуття певного очікування. І це трапилося не зараз, а ще коли був введений військовий стан. Є чимало проєктів, які зацікавленні у Вінниччині, але вони поки що не переходять у практичну, контактну площину, чекають і придивляються до того, яким чином формуватиметься місцева влада, коли настане період стабільності, щоб можна було формувати вхід на ринок. Інвестори хочуть довіряти, а для цього треба забезпечити верховенство права. Не може бути кілька різних судових рішень в одній і тій самій ситуації, держава має прописати чітку дорожню карту, що можна, а що ні. На сьогодні однією з найсуттєвіших перепон є те, що інвестор, який хоче заходити на ринок, не почуває себе абсолютно захищеним, бо не знає, як можуть змінюватися правила гри. Ми як країна повинні почати жити за світовими правилами, і тоді в нас буде шанс.

ПРІОРИТЕТ 2: ТРАНСФОРМАЦІЯ ГРОМАД І ОПТИМІЗАЦІЯ РДА

— Не менш важливо для розвитку області налагодити ефективність врядування на місцях і провести оптимізацію. В межах реформи з децентралізації значна частина податків уже передана на території. У регіоні діють ОТГ, які фактично перейшли на міжбюджетні відносини, і це означає, що того фінансового ресурсу, який був потрібен для існування попередньої структури, зокрема місцевих адміністрацій у їх традиційному вигляді, уже не треба. Тому на часі — трансформаційний період у громадах, який нам треба пройти якомога акуратніше, щоб враховувати зменшення наявного фінансового ресурсу в обласному бюджеті, оптимізувати місцеві адміністрації і дати простір для ОТГ, передати їм повноваження і забезпечити їх фінансовим ресурсом, завершивши таким чином реформу децентралізації.

— Тобто ви помітили, що в окремих адміністраціях «роздуті» штати?

— Не просто помітив, а вже почав діяти. Провели аналіз по кожній галузі, сформували базову кількість спеціалістів на рівні кожного району з урахуванням розвитку ОТГ та проблематики (враховували кількість звернень, навантаження на спеціалістів, обсяг роботи тощо). Днями видав розпорядження із затвердженою чисельністю. Переконаний, що в основі розвитку громад стоїть місцеве самоврядування, а не вертикаль влади. І власне децентралізація є свідченням того, що всі питання повинні і можуть вирішуватися на рівні місцевого самоврядування. Адміністрації повинні виконувати функцію підтримки ОТГ, розвитку їхніх компетенцій.

Зараз я працюю над створенням регіонального ресурсного центру, спеціалісти якого будуть допомагати ОТГ якомога швидше ставати розумнішими і розвиватися шаленими темпами. Треба подумати над тим, як ми на регіональному рівні зможемо підтримати свої громади, щоб ОТГ 1.0 розвилися до ОТГ 2.0, бо це вже сильна громада, яка має компетенції і готова до проведення місцевих виборів 2020 року, до написання проєктів, до залучення позабюджетних коштів.

— Центр діятиме як дорадчий орган, за бюджетні кошти?

— Обласний бюджет цього не витримає. Це скоріше за все буде грантовий проєкт, який об’єднає спеціалістів з міжнародних організацій з колосальним досвідом. Власне, вони допомагатимуть успішно пережити трансформації з так званого укрупнення громад, керуючись економічними показними та фінансовою спроможністю ОТГ.

ПРІОРИТЕТ № 3: БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ І БІЛИЙ СПИСОК ЧИНОВНИКІВ

— Одне з перших завдань, яке я отримав як голова ОДА від прем’єр-міністра — це оцінити на предмет зловживання владою очільників територіальних представництв центральних органів виконавчої влади. Я вирішив, що до цієї роботи варто залучити громадськість і таке саме завдання поставив перед членам Громадської ради, яка діє при голові Вінницької ОДА, а також силовими структурами, щоб визначити, у «кого папка товща». І відверто, багато в чому наші позиції збіглися.

— То ви ніби сформували чорний список корупціонерів?

— Я пішов іншим шляхом — сформував білий список, визначивши людей, яких я знаю і з якими я готовий працювати. Їх приблизно 50%. Вони професійно і доброчесно виконують функції держави на підпорядкованій території. Сформований список з аргументами вже має бути в Кабміні.

— А як триває відбір кандидатів на посади голів РДА? Чи не бракує достойних кадрів?

— У межах проєкту «Ліфт» на посади голів РДА області свої кандидатури подали більш як 250 осіб. Вони пройшли попередній відбір, тестування, оцінку на знання українського законодавства тощо. Після цього понад сотня з них я пропустив через себе і наразі можу сказати, що я вже сформулював всіх тих кандидатів, яких я хотів би бачити як голів РДА. Хоча це був складний процес, бо відверто чимало кандидатів мали незрозумілу мотивацію — двоє претендентів, наприклад, подавали свої кандидатури на очільників усіх районів, без різниці. Хоча конкуренція на різних районах — різна. Найбільш популярними районами стали Жмеринський, Хмільницький та Вінницький, на очільника останнього претендувало 27 кандидатів. Усіх оцінював за багатьма критеріями, дві першочергові — професійність і доброчесність. Зараз у запропонованому мною списку кандидатів вмотивовані люди, які готові працювати на результат.

РЕМАРКА: ДОСВІД ВТРАЧЕНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ І ТРЕТІЙ ШАНС

— Коли в серпні цього року мені подзвонили і запросили на співбесіду до Києва, я не мав особливих амбіцій очолити Вінницьку ОДА. До тестування, співбесіди — особливої підготовки не було, бо на той час я працював заступником міського голови і роботи вистачало. Але за останні три роки моєї служби на рівні міста багато чого цінного і ефективного було зроблено. Задля того, щоб все це зберегти і продовжити розвивати, я зголосився, бо відчуваю в собі силу і потенціал працювати на розвиток рідного регіону.

— Зважаючи на те що це не довготривала перспектива і незабаром посаду голови ОДА ліквідують, ви не шкодуєте про свій вибір «камікадзе»?

— Я — ні! А от дружина — так, бо я практично не буваю вдома. Але кожного дня я працюю з чимось новим, отримую нову інформацію, нові завдання, нові доручення. Не скажу, що забобонний, але у мене є досвід втрачених можливостей у житті. Розумію, що доля не часто дарує шанс спробувати і випробувати себе. Перші два я вже використав — зараз мені дали третій шанс і я хочу спробувати... Що буде далі? Подивимося — може, повернуся в бізнес, але вже з глибоким відчуттям виконаного обов’язку перед своєю державою.

Записала Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниця
Джерело: офіційний сайт Вінницької облдержадміністрації