Там, де атомний смерч спалив і поля, і діброви,

Запорошені стронцієм маки червоні цвітуть.

То загиблі чорнобильці краплями власної крові

Окропили цю землю – її незбагненою суть.

              На чорнобильській ниві не орють давно і не сіють.

        Там завмерло життя ще на сотні згорьованих літ.

Від печалей і сліз матері України сивіють,

Бо в тім пеклі зостався синів закривавлений слід.

                                                          В. Дехтяренко

  Вже три десятиліття минуло від дня однієї з трагічніших подій в історії людства та в історії нашої держави – аварія на Чорнобильській АЕС. В ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. 30 літ як ми почали лічити час по новому: до і після Чорнобиля. Кажуть, час лікує, затягує рани. Неправда. Нікого він не лікує. Просто біль відходить кудись глибоко в серце, приживається там, освоюється, і нікуди від цього не дітися.

Тут падають вниз на ліси і поля

Дощі, наче сльози, гіркі і пекучі,

Тут криком кричить наша грішна земля

І в небо летять наші душі.

                              В. Шинкарук

  В Немирівській центральній бібліотеці розгорнуто книжкову виставку-інсталяцію присвячену Дню Вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. "Чорне крило Чорнобиля", як данина пам’яті землякам, які гідно витримали іспит, назва якому Чорнобиль, які самовіддано виконали свій громадський, службовий обов’язок, рятуючи Землю, Небо, Життя.

  Людська пам’ять жива, допоки жива людина, але закарбована у друкованому слові здатна здолати час.

Вклонімось героям в святому мовчанні

І пам’ять про них назавжди збережім.