Стиль життя сучасних школярів характеризується високим рівнем статичного, сенсорного та інформаційного навантаження і низьким рівнем загальної рухової активності, що є факторами ризику розвитку порушень опорно-рухового апарату (OPA). Функціональні розлади та початкові стадії захворювань OPA, які виникають в період інтенсивного росту та розвитку організму, при несвоєчасному виявленні та лікуванні переходять у хронічні форми, спричиняють вертеброгенні захворювання та негативно впливають на якість подальшого життя.

Збільшення набутих порушень постави і плоскостопості у сучасних школярів визначається зростанням випадків незначної (і тому незареєстрованої) травматизації структур хребетно-рухового сегмента (ХРС) хребта і в цілому OPA через їх системну слабкість, що є результатом дії комплексу факторів: незбалансованого харчування з недостатністю структурних елементів кісткового і хрящового синтезу, низького рівня загальної рухової активності, відсутності в по¬всякденному житті та навчальному процесі фізичних навантажень для тренування корсетних м'язів хребта тощо.

Порушення постави не є захворюванням, це стан, що при вчасно розпочатих оздоровчих заходах не прогресує. Проте порушення постави поступово може призвести до зниження рухливості грудної клітки, діафрагми, погіршення ресорної функції хребта. Неправильне положення тіла порушує легеневу вентиляцію, зменшує надходження кисню до мозку, утруднює приплив крові до нього. Порушення постави може навіть спричиняти розвиток захворювань ССС (інсульт, інфаркт, гіпертонічна хвороба) та дихальної системи (бронхіт, бронхіальна астма, запалення легень). Через неправильну поставу порушується робота нервової системи, оскільки в міжхребцевих отворах проходять численні нерви, що регулюють роботу окремих органів та організму в цілому. Організм стає супутником багатьох хронічних захворювань унаслідок прояву загальної функціональної слабкості дитини. При порушенні постави можуть виникнути короткозорість, остеохондроз хребта та інші захворювання. Правильне ж положення тулуба залежить від рівномірного натягнення м’язів його задньої, передньої й бокових поверхонь.

Для підтримки правильної постави велике значення має сила м’язів спини (особливо розгиначів хребта), сідничних м’язів і м’язів черевного преса. Міцні м’язи верхньої частини спини та шиї утримують у правильному положенні верхню частину тулуба, що запобігає деформації грудної клітки. Формуванню фізіологічних вигинів хребта сприяє гарний тонус глибоких м’язів спини. Ураховуючи значення сили м’язів для профілактики й корекції функціональних порушень ОРА, а також для розширення спектра використання методик і засобів фізичної реабілітації дітей, розроблено новітню методику розвитку сили й силової витривалості м’язової системи, яку ми використали.

Фізичні вправи дають позитивний результат під час проведення оздоровчо-реабілітаційних заходів лише в тому випадку, якщо вони, по-перше, адекватні до можливостей дитини, по-друге, виконують тренувальну дію на її організм.