Бути батьками це не лише народити дитину, але й відповідати за неї. Дитина в жодному разі не є власністю батьків.

На законодавчому рівні відповідальність батьків передбачена у Сімейному кодексі України, Законом України «Про освіту», Кодексом про адміністративні правопорушення України та Кримінальним кодексом.

Батьківські права та обов’язки визнаються за особами, відносно яких достеменно відомо, що вони є батьком або матір’ю дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Першим обов’язком батьків, що перебувають у шлюбі, та матері, яка не перебуває у шлюбі, є зобов’язання забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я. У разі відмови батьків, за рішенням органу опіки та піклування забрати дитину мають право її баба, дід, інші родичі.

Наступним обов’язковим кроком є реєстрація народження дитини – протягом місяця батьки повинні звернутись до органу державної реєстрації актів цивільного стану для визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові та отримання свідоцтва про народження.

Згідно Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно Закону України «Про освіту» виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані: постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв; виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни; сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу; виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право: вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей; обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів; звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей; захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

Спори між батьками щодо проживання та виховання дитини та ситуації щодо порушення прав дитини вирішуються органами опіки та піклування чи в судовому порядку.